Можна, як і коли використовувати назви творів, не порушуючи авторських прав?
Популярність деяких творів підштовхує нечесних осіб використовувати їх назви, персонажів для просування власних товарів та отримання прибутку. Автори намагаються захистити свої права по-різному, іноді і на межі зловживань неоднозначним законодавством.
Єдиної думки немає
Створення оригінальної назви твору забирає в автора багато часу та зусиль. Водночас у майбутньому воно може стати цінним активом: популярні назви іноді стають брендами (наприклад, дитячий одяг ТМ «Піноккіо»). І часто їх використовують неправомірно, що, звісно, обурює авторів.
Втім, охорона назви твору саме як об'єкта авторського права – вопрос дискуссионный. Тпитання дискусійне. Так вважає завідувач сектору авторського права НДІ інтелектуальної власності НАПрН України Ірина Петренко, яка порушила це питання на засіданні комітету Асоціації адвокатів України з інтелектуальної власності
Вона зазначила, що вчені не мають єдиної думки щодо того, чи є назва твору об'єктом, що охороняється. А практика показує, що у суперечках з приводу однієї й тієї ж назви приймаються різні рішення.
Щоб зрозуміти суть питання, слід визначити, що ж таке назва твору. У загальному розумінні – це найменування, позначення будь-кого/чого. А з точки зору авторського права – невід'ємна частина твору, яка є його ідентифікатором і має згадуватись у зв'язку з усіма випадками використання творів, до яких застосовано право на визнання авторства.
Міжнародно-правові акти не визначають назви твору як об'єкт охорони. Тому це питання регулюється внутрішнім законодавством країн. І практика тут різна: у США, Великій Британії назва твору не відноситься до об'єктів охорони авторського права, у Франції – навпаки.
Стаття 9 Закону України «Про авторське право та суміжні права» говорить, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва, розглядається як твір та охороняється відповідно до цього акту.
Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах захисту авторського права та суміжних прав» від 4.06.2010 №5 зазначається, що назви твору підлягають охороні, якщо вони оригінальні та є результатами творчості. «Тобто назва твору охороняється, але за відповідних умов», – наголосила І. Петренко.
Ознаки об'єкта захисту
Проте ознаки поняття «оригінальність», яке може тлумачитися досить широко, не розкриваються. У Методиці проведення судових експертиз літературних творів (від 2.03.2012, реєстраційний код 13.1.1.01) визначено, що оригінальною є назва, якщо:
- вона образно висловлює головну ідею твору та характеризується новизною внутрішньої форми слова;
- автором було вкладено нову внутрішню форму, нове значення у звичайне відоме на той час слово;
- існує нерозривний зв'язок між назвою твору та ним самим, при цьому він втілює ідейний зміст твору, надаючи йому індивідуального характеру;
- назва є афористичною і має самостійне значення.
Другою підставою для визнання об'єктом охорони є можливість самостійного використання назви. Це поняття також не розкривається. Однак йдеться про ситуацію, коли, стаючи знаком, символом твору, його назва набуває тим самим здатності використовуватися самостійно, окремо від самого твору і, почувши, прочитавши таку назву, кожен безпомилково зрозуміє, який саме твір стоїть за ним. Така назва сама по собі викликає у свідомості читача цілий комплекс образів, почуттів та переживань. Вона не передбачає можливості змішування.
У судовій практиці України є рішення, де йдеться про здатність назви до самостійного використання (див., зокрема, цивільну справу №2-607/12 р).
Камінь спотикання
Конфлікти щодо використання назви твору виникають найчастіше через те, що автор виявляє неправомірне застосування своєї назви для позначення певного товару чи послуги для їхньої популяризації. Тоді постає питання: як довести, що ця назва охороняється як об'єкт авторського права, щоб заборонити її використання без дозволу автора?
Відповідно до п.2 ч.4 ст.6 профільного закону «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» не реєструються як знаки позначення, які відтворюють «назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистецтва або цитати та персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників».
Для ілюстрації, як ця норма застосовується на практиці, І. Петренко навела приклад поширених в Україні судових справ щодо використання слова «Капітошка» – назви літературного твору та його героя. Твір був написаний ще 1970 року, а згодом з'явився однойменний мультиплікаційний фільм, який став досить популярним.
Останнім часом ім'я героя використовували для брендування різних товарів: тканин, солодощів, сосисок, іграшок, книг... Автор твору почала звертатися з відповідними позовами до суду.
Експерт зазначила: коли порушники відтворюють саме образ героя мультфільму, сумнівів щодо порушення авторського права не виникає. Коли ж використовується лише назва твору, суд має вирішити питання щодо його охороноздатності.
Ваші докази?
У більшості випадків суди визнали назву оригінальною та такою, що може використовуватися самостійно.
Наприклад, було наведено рішення Рівненського міського суду у справі №569/7389/15-с. Він визнав оригінальність та самостійність назви твору «Капітошка» на підставі висновку експерта та двох експертиз, а також кількох звітів наукових установ.
Доповідач звернула увагу на висновки судової експертизи, в яких для визначення оригінальності назви твору, який є однойменним персонажем, було взято до уваги, як з'явився персонаж і сам твір.
«...велика, важка, різнокольорова крапля. Розбився в неї сонячний промінь, здригнулася крапля і з брязкотом «Кап-і-Тошка» впала на землю. Впала і... не розбилася на бризки, а підстрибнула, ожила, перетворившись на маленьке чудо-творіння, що виникло з дощу, сонця та світла. Звірятко не звірятко, а просто райдужна крапелька на ім'я Капітошка. Капітошка підстрибнув, потупцював на місці і поскакав-покотився, наспівуючи веселу пісеньку...» – йдеться у творі.
Щодо підтвердження можливості самостійного використання назви твору, то суд взяв до уваги маркетингове дослідження «Визначення рівня обізнаності споживачів України про бренд». На запитання "З чим у вас асоціюється вказане слово?" 27% респондентів назвали мультфільм та його героя, 25% – дощ, воду, краплю, 8% – дитинство, 7% – солодку воду, 6% – радість, посмішку, гарний настрій. Таким чином, отримані дані говорять про те, що досліджуване слово асоціюється саме з твором, назва якого є впізнаваною та оригінальною.
Однак це лише один твір. І, незважаючи на таке рішення суду, подібні ситуації однаково породжують питання доцільності охорони назви твору як об'єкта авторського права, вважає І. Петренко. «У кожному разі треба окремо підходити до ситуації. Не можна сказати, що всі назви охороняються чи ні», –підсумувала вона.
Світовий досвід
Про дискусійність питання свідчить і міжнародна практика. Голова комітету ААУ з інтелектуальної власності директор компанії IPStyle Марія Ортинська звернула увагу на ту обставину, що, наприклад, на одному з книжкових сайтів можна знайти 2 твори різних авторів з однаковою назвою «Life after life», а то й 5 або 10, якщо пошукати. І таких повторів назв багато. Причому твори можуть перетинатися за тематикою. То чи можуть такі назви бути об'єктом захисту авторського права?
Наприклад, США захищається не авторство назви, а зареєстровані торгові марки. Зокрема, тут зареєстровано понад 120 ТМ «Зоряні війни» або понад 75 – «Гаррі Поттер». Торгові марки реєструються у різних класах згідно з комерціалізацією: одяг, іграшки, продукти харчування тощо. Тобто компанія розуміє як використовувати марку.
Назви, заголовки, короткі фрази США авторським правом не захищаються. Однак правила мають винятки.
Так, 1994 року художник Брайан Андерс написав картину «Ангели милосердя», яка супроводжувалася певним текстом. Згодом частину фрази використала у рекламі автомобільна компанія. Художник звернувся до суду, який визнав, що тут справді мало місце порушення авторських прав. Хоча, як зазначила М.Ортинська, юристи автовиробника не заперечували плагіату, натомість збудували захист на тому, що між доходами компанії та картиною немає взаємозв'язку, оскільки відбувався продаж авто, а не витворів мистецтва. Втім, порушнику довелося заплатити $550 тис. компенсації.
Врегулювати можна і без держави
Водночас, американський досвід показує, що без законодавчого регулювання правовласники самі собі можуть встановити правила, і не завжди тут потрібне око держави. Так, ще 1925 року в США було створено «Американську асоціацію кінокомпаній», в яку об'єдналися найбільші голлівудські студії. Вона займається реєстрацією назв фільмів і стежить, щоб не було назв, що повторюються.
Поки тривають зйомки, які іноді тривають кілька років, продюсер визначається під назвою фільму. І є можливість перевірити, чи не було такої назви раніше і «застовбити» її. Крім того, асоціація має сприяти тому, щоб усі відповідні конфлікти вирішувалися у позасудовому порядку.
Наприклад, наводилася ситуація, коли Чарлі Чаплін в 1938 році назвав свій фільм «Диктатор», але виявив, що компанія Paramount вже володіє цією назвою. Щоб не платити $25 тис. за передачу прав на назву, він змінив його на "Великий диктатор".
Приклад із недавнього часу. У 1997 році, після виходу фільму "Scream" компанії Meramax довелося заплатити за кожен день показу $1,5 тис. фірмі Sony, яка володіє правами на фільм "Screamers".
«Висновок: навіть якщо щось законодавство не регулює, то це люди врегулюють самі», – підсумувала М.Ортинська.
Крім того, вона наголосила, що зареєструвати торгову марку у США непросто. Патентне відомство вимагає, щоб назва набувала якогось іншого значення, яке асоціюватиметься лише з власником марки. І ТМ реєструється лише під певні класи товарів.
Чи не зловживають творці?
Учасники дискусії наголошували, що у суперечках щодо назв творів треба розуміти: їх слід захищати як об'єкт авторського права чи торгову марку.
Оскільки назва може бути неоригінальною, але якщо ТМ схожа до ступеня змішування, то в наявності – недобросовісні дії. І тут не все просто. Якщо змішування на 10%, а на 90% – незмішування, можна вважати, що торгова марка схожа?
Автори намагаються захищатися саме за допомогою закону про авторське право, оскільки він передбачає компенсацію за порушення. Тому тут можна побачити і певні ознаки зловживання самих авторів.
Суддя Господарського суду Києва Оксана Марченко сказала: треба зрозуміти, чи покупець купує продукт саме тому, що на етикетці написано «Капітошка», чи тому, що йому подобається цей продукт. «Зловживання правом – дуже цікаве питання. Капітошку захищати потрібно. Але є певні межі захисту. І тут, гадаю, є деяке зловживання правом. Це моя особиста думка», - наголосила вона.
Нова практика не за горами
Звучали й думки, що коли виробник чи продавець написав на ціннику назву героя мультфільму, він це для чогось зробив і, мабуть, розраховував на якусь вигоду. "А може, у нього просто залишилися цінники від старих товарів", - парирували опоненти.
Очевидно, подібні суперечки вимагають урахування дуже багатьох обставин, що мали місце у тій чи іншій ситуації. Відповідно, судові рішення можуть різнитися з огляду на ці обставини.
У жодному разі немає сумнівів, що права авторів мають бути захищеними. Але захищатись слід належним чином і не зловживати можливостями.
Ймовірно, у недалекому майбутньому гарантувати високі стандарти розгляду таких справ зможе Вищий суд з питань інтелектуальної власності, створення якого передбачено законом «Про судоустрій та статус суддів». Крім того, законодавчі прогалини будуть заповнені новою судовою практикою, яка формуватиметься насамперед на основі дотримання принципу верховенства права в умовах ширших дискреційних повноважень володарів мантій.
Оксана Марченко, суддя Господарського суду Києва:
«Найчастіше у нашому суді, як і в інших господарських судах, розглядалися справи про порушення авторського права на персонажів казок, кадри з мультиплікаційних фільмів чи серіалів.
Вищий господарський суд визнав, що кадр із фільму може бути окремим об'єктом авторського права.
Зазвичай, позовні вимоги стосувалися стягнення компенсації за порушені права. Оскільки закон «Про авторське право та суміжні права» дає правовласнику можливість бити порушника гривнею, такий спосіб захисту зручний.
Багато чого стосувалося мультфільму «Маша та Ведмідь». Були суперечки про «Капітошку», «Фіксики». Причому по «Маші та Ведмідь» фіксувалися порушення, які полягали як у використанні зображень на іграшках, так і у виготовленні іграшок у вигляді героїв.
До речі, Ведмедя все ж таки не захистили. Тому що позивачі прийшли із чудовим ведмедиком, який не був схожим на героя мультфільму, і ніде не було написано, що це саме той Ведмідь. Тож, мабуть, і відмовили. А Маша в більшості випадків, навіть якщо йшлося про найжахливіші китайські копії, все ж таки визнавалася героєм мультфільму, так що ідентифікувалася саме як така.
Здебільшого позови цієї категорії задовольняли. Для розрахунку суми компенсації враховувалася ціна товару, обсяг реалізованої продукції і тій, що залишилася на полицях, інші показники».
Джерело: http://zib.com.ua